Сталося так, що після школи я не вступив до інституту, і щоб рік до армії не «пропала марно», я влаштувався в одну компанію слюсарем.
У наставники мені визначили літнього чоловіка-пенсіонера дядю Колю. Дядя Коля все своє свідоме життя пропрацював в «ямі», як він назвав кар’єр. Починав слюсарем, пізніше перейшов на екскаватор і відпрацював на ньому близько 40 років. Але все повертається рано чи пізно на круги своя, і коли дядя Коля вийшов на пенсію, щоб заробити «внучатам на шоколад» влаштувався знову в ремонтні майстерні слюсар.
Дядя Коля був забавник і балагур, знав безліч кумедних історій, які сталися як з ним, так і з його знайомими. Особливо він любив згадувати такі випадки під час післяобіднього перекуру.
І ось кілька більш запам’яталися історій я хочу вам розповісти. ОТЖЕ, СЛОВО Дяді Колі:
У свій час довелося мені працювати на будівництві, перевели мене тимчасово в бригаду будівельників, тому що в армії я освоїв ремесло муляра, а будинок був авральних. Терміни здачі підганяли, управління поспішало відрапортувати до чергової якийсь річниці «великого і жахливого» і для здачі зібрали з усіх ділянок майстровий народ, який більш-менш був знайомий з будівельною справою.
Справа була в пн, після Дня російського будівельника. Природно напередодні бригада в повному складі благородно зазначила свято, і на роботу всі вийшли з нездоровою головою.
Виник питання: Як поправити здоров’я? До получки було далеченько, і в кишені у всіх було порожньо.
Сиділи ми, вдумливо курили, робота на розум не йшла, прораховували, так би мовити, можливі варіанти. В цей час до старять дому під’їхав на новому байку з коляскою тесля, якого всі звали Фадеіч. А необхідно сказати, що жмот він був жахливий. Про таких говорять: «Снігу в зимовий період не випросиш», Але гроші-то у нього водилися постійно. Поставив він власний байк і кудись відлучився.
Тут у мене промайнула думка, як добути «ліки» для бригади. Я сміливо заявив бригаді: «Мужики, на даний момент Фадеіч нас похмелитися». Знаючи вдачу власника байка, все лише розсміялися, хитаючи головами.
Тоді домовившись з кранівником баштового краю, попросив опустити гак до байку. Міцно зачепивши його стропами, байк підняли і поставили на дах будинку, що будується. Вірніше на верхній поверх, тому що покрівлі, як такої ще не було. А необхідно сказати, що будинок був 3-х поверховий. Кранівник сліз, і сів курити спільно з усіма.
Через деякий час вийшов бадьорий Фадеіч і, не знайшовши свого «сталевого коня» кинувся його шукати. Обійшовши навколо будинку, мислячи, що над ним пожартували, і запроторили байк де-небудь за рогом. Метушливо нарізавши навколо будинку три кола, під смішки і подначіванія бригади Фадеіч зніяковів.
Підійшовши до курівшім чоловікам, Фадеіч поцікавився долею власної техніки, розуміючи, що без їхнього втручання, тут не обійшлося. На це всі присутні дружно проявили йому на дах будинку. Фадеіч стартанул на 3-ій поверх, так що досвідчені спринтери б йому позаздрили. Знайшовши свою пропажу, він спочатку зрадів, але ось як зняти її з верхотуру нічого не вигадав. Чи не поїдеш же на ньому по сходах, та й горищне віконце надто вже тісне, а літати його власність поки що не навчилася.
Спустившись «з небес на землю» Фадеіч став умовляти кранівника так більше не жартувати і зняти байк з покрівлі. На що чоловіки дружно заявили, що у «кранового» руки тремтять, працювати він не може, але от якщо Фадеіч його підлікує, а заодно і всю бригаду, то, може бути …
Загалом, довелося невдалому власнику байка розщедритися на три «флакона» полум’яної води. А наді мною хлопці довго сміялися: «Ну, Микола, ну, молодець, такого куркуля примусив розщедритися!»
© Copyright: Болотний Щурів 2012
Свидетельство о публикации №212061401013